Як вдосконалити свою українську мову

Звісно, вдосконалювати мову можна по-різному, залежно від того, що саме є для Вас взірцем досконалості. Ми побалакаємо про те, як зробити свою мову природнішою, ближчою до живої, але в рамках літературної норми. Якщо ж Ваша мета – зменшити кількість граматичних помилок чи кальок і суржику, то, звісно, все сказане нижче Вам не завадить, але без додаткового студіювання правопису чи колекціонування порад мовознавців Вам не обійтися.

Можна, звісно, спробувати підійти до справи радикально – обкластися всіма можливими підручниками і стосами томів української класики, активно в них зануритися, а потім видобувати з пам’яті що коли знадобиться. Можна було б, якби ми були суперменами з мозком суперкомп’ютера, щоби швидко все те завантажити у свою пам’ять, і до того ж нічого не забути й не переплутати. Але що ми з вами живі люди, які не те що не запам’ятають все з першого разу, а ще й не зрозуміють, і до того ж ризикують задрімати над яким особливо мудрованим поясненням (чи просто через надмірну кількість прочитаних підряд пояснень), то спробуймо здолати цю скелю з іншого боку – зеленішого, привітнішого й значно пологішого. Отже, як не просто покращити свою українську, а й зробити це легко, завиграшки, щоб учитись було цікаво й захопливо, та й взагалі щоб це анітрохи не скидалося на навчання? Відкладімо поки всі ті підручники й посібники – можливо, з часом ми повернемось і до них, коли натренуємо м’язи й розумітимемо краще, за який виступ скелі краще вхопитися та куди й наскільки перенести вагу тіла, щоб просунутись вище якомога меншими зусиллями й не зірватися вниз. А поки порозважаймось і відпочиньмо, а заодно і вдоскональмо свою українську мову. Як це можна зробити?

  • Читайте художню літературу. Так-так, без української класики нам все-таки не обійтися. Але не стосів томів, а тільки те, що Вам самим буде цікаво. А чи підійде будь-яка класика? Ні. Скажімо, у Григорія Квітки-Основн’яненка час від часу промайне щось зі слобожанської говірки, що склалася там під впливом російських переселенців, а в Ольги Кобилянської – з буковинського діалекту, а то й з німецької. Зверніть увагу насамперед на твори Івана Нечуя-Левицького, що рясніють діалогами живої мови, Бориса Грінченка, укладача першого українського словника, Івана Франка (в яких не вживається його рідна бойківська говірка), Панаса Мирного, Адріана Кащенка, Михайла Старицького, Пантелеймона Куліша, Степана Васильченка тощо.

Звісно, варто читати й сучасніших письменників, але теж не будь-яких. Серед них ми ризикуємо наштовхнутися або на риторику «слава СРСР і КПРС», або на суто книжну мову, сповнену канцеляризмами та іншими атрибутами радянської доби. Що ж читати? Обирайте твори з простою, природньою, приємною для читання (мелодійною, «гладенькою», не сухою й не кострубатою) мовою, які б по можливості містили вдосталь діалогів (адже саме в них передається жива мова). Зверніться до Івана Багряного з його чудовою, як він сказав про одного зі своїх героїв, «мовою останнього східноукраїнського інтелігента», Григора Тютюнника, Євгена Гуцала, Павла Глазового*, Василя Шкляра тощо. До речі, Василь Шкляр не лише пише свої власні твори, а й перекладає інших авторів. Зокрема, саме завдяки йому ми можемо прочитати українською «Тараса Бульбу» Миколи Гоголя, і, як на мене, переклад вдався ще кращим за оригінал. Є ще ряд письменників, у творах яких присутня певна радянщина, проте вона вповні компенсується змістом та художніми й сюжетними перевагами, а в післярадянську добу вони одразу ж повідкидали її, як щось чужорідне. Це Юрій Мушкетик, Павло Загребельний, Всеволод Нестайко (якщо раптом Вам забажається згадати своє бешкетне дитинство).

  • Слухайте художню літературу! Почуте ще краще відкладається в підсвідомості, ніж прочитане, і, крім того, ми це можемо робити й тоді, коли читати не виходить: як руки зайняті, або як лежиш і відпочиваєш, або у транспорті дорогою на навчання чи роботу. До озвучених книг висуваються ті ж самі вимоги, що й до друкованих. Деякі аудіокниги можна послухати і в нас, ми їх записуємо й викладаємо абсолютно безкоштовно, їх можна поширювати будь-де й завантажувати собі. Серед аудіокниг зверніть увагу на казки – часто вони бувають цікавими й дорослим і зазвичай відповідають усім згаданим вище вимогам. Казки є й серед наших аудіокниг, а ще радимо обов’язково послухати козацькі казочки Сашка Лірника: вони просто неперевершені!
  • Слухайте записи з тими, хто гарно й природньо розмовляє українською. Зазвичай ті письменники, що добре володіють мовою на письмі, так само добре нею й говорять. Пошукайте з ними звукові інтерв’ю, послухайте. Сподобалась їхня мова, хочете говорити, як вони – шукайте ще і ще слухайте. Звісно, не лиш письменники можуть говорити гарно. Кого де випадково почуєте, сподобається, шукайте їхні записи і слухайте.
  • Дивіться фільми, де актори розмовляють гарною і природньою українською. Дуже добре говорив українською, зокрема, Богдан Ступка. І не забувайте про мультфільми, там дуже часто звучать добра українська. Давно переглядали «Енеїду» чи «Лиса Микиту»?
  • Проходьте цікаві тести й вікторини на будь-яку тематику з української мови чи літератури. Є такі тести й у нас. Ба більше, ми навмисне їх складали таким чином, щоб можна було поповнювати свій словниковий запас рідковживаними словами й барвистими фразами. Так Ви не тільки зможете контролювати свій рівень української, а й постійно навчатиметесь чомусь новому й цікавому, що можна буде застосувати на практиці.

Майте на увазі, що найкраще вивчати чи вдосконалювати мову методом занурення – коли Ви зосереджені на українській, бажано не звертатися до жодної іншої мови: ні читати, ні чути й ні говорити. Ну та навіть якщо є потреба використовувати яку іншу мову (з будь-яких причин, побалакати чи пошукати якусь інформацію), не так вже й важко виділити для української кілька годин, щоби повністю в неї зануритись.

Усі ці набуті знання осідатимуть у Вашій підсвідомості й формуватимуть Ваш лексичний і фразеологічний запас, але ще варто навчитися їх звідти вільно видобувати в потрібний момент. Для цього треба практикуватися. Як саме?

  • Перш за все пишіть українською всюди, де тільки випаде нагода: в соцмережах, на форумах, у чатах, у нотатках для себе чи записках для когось. Якщо є можливість зупинитись і перечитати написане (скажімо, якщо Ви не обговорюєте щось термінове у Скайпі), перегляньте, і, якщо треба, підправте. Намагайтесь вживати якомога менше книжних слів і канцеляризмів, але й до суржику та кальок не вдавайтесь, – згадуйте розмовні з прочитаного й почутого і спробуйте використовувати саме їх. Також спробуйте уникати запозичених слів, якщо зможете згадати свої власні відповідники. Так, все це досить складно і не завжди вдаватиметься, але ми ж ні перед ким не звітуватимемо про власні успіхи, ми це робимо для себе, так? Хай помаленьку й потихеньку, але Ваша мова шліфуватиметься. А ще вставляйте всілякі колоритні фрази і фразеологізми там, де вони доречні й видаються природніми.
  • Якщо маєте час і натхнення, можна записувати власні думки й ділитися ними з людьми навколо. Це можна робити й через соцмережі, й через блогові платформи. Якщо ж Ви добре знаєте якусь галузь і маєте хист популяризатора (тобто вмієте пояснювати просто й доступно складні речі), спробуйте поділитись своїми знаннями з іншими. Якщо ж маєте справді багато вільного часу, і ще більше – натхнення, можна навіть повноцінний блог чи сайт створити, але будьте готовими до того, що натрапите на деякі підводні камінці, про які раніше й не підозрювали – скажімо, раптом зрозумієте, що Вам варто б підучити ще й SEO. До речі, якщо Ви бажаєте поділитися своїми міркуваннями з приводу української мови, літератури, історії чи музики, пишіть і надсилайте свої статті нам. Якщо маєте що сказати з будь-якої галузі творчості чи хочете випробувати свій літературний хист, звертайтесь у кузню творчих ідей «Осередок».
  • Власні думки можна записувати і вголос. Маєте що сказати людям, чи поділитись якоюсь інформацією? Записуйте й закидайте на Youtube. Звісно, можна і просто так себе записувати, задля тренування, а потім прослуховувати, навіть якщо Ви не збираєтесь нікому це показувати, але для цього потрібна порожня на деякий час квартира або розуміння Ваших співмешканців, ну й звісно мати до такої справи охоту – далеко не всім припаде до душі оця балаканина з собою чи невідомо з ким. Та як буде натхнення, спробуйте, це досить дієво (більше, ніж сама писанина). Лиш не забувайте, що Ви не на трибуні, тож усілякі пишномовні книжні фрази будуть зайвими, говоріть як для себе і для удаваних приятелів. До речі, свої відео теж можна надсилати нам чи в «Осередок».
  • Але, друзі, не існує кращого способу вдосконалити свою мову, ніж розмовна практика! Це стосується абсолютно всіх мов, що іноземних, що рідної. Альтернативи живому спілкуванню просто немає. Тому шукайте україномовне оточення, однодумців, що захочуть розмовляти з Вами українською. Майже в кожному місті зараз діють безкоштовні мовні курси, тож попрактикуватись можна й там, а заодно й підучитися. Та навіть з російськомовними говоріть українською, повірте, більшість реагує адекватно і привітно, навіть якщо відповідає російською. Хоч краще чути у відповідь українську, щоб занурюватись в україномовне середовище, але коли ми не маємо великого вибору, більше практики не завадить.

А як Ви покращуєте свою українську? Які книжки читаєте, що дивитесь, що слухаєте? Чи подобаються Вам аудіокниги, різні цікаві тести й вікторини? Може, Ви навіть маєте якісь власні методи вдосконалення української? Розкажіть нам про це в коментарях або у нашій Балачці.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *