Державні символи України

I like this

Державні символи України – це наші прапор, герб і гімн. Звідки вони взялися, якщо українці були створені Лєніним з ополячених “русскіх”, нє? Принаймі, в цьому нас запевняли всезнавці сусіди (через численних клонів з фабрик тролів, але то вже деталі), а “жираф великий, краще бачить”. А наші державні символи, очевидно, придумали більшовики. А якщо серйозно, панове, то ці свідчення нашої державності, атрибути, що вирізняють нас з-поміж сотень інших країн, що є нашим обличчям на тлі земної кулі, наші прапор і герб сягають своїм корінням у глибини століть, а гімн був створений півтора століття тому. (Шо, знов не Лєнін? Та знов…)

Отже, як, де і коли з’явилися на світ державні символи України, якими стежками пройшли тризуб та жовто-блакитне поєднання, перш ніж стати такими, якими вони є нині?

Державний символ України N1 – прапор

Дехто стверджує, що поєднання жовтого (чи то пак, золотого) із синім чи блакитним має на наших теренах дуже глибокі корені. Що, мовляв, це символи вогню й води, які завжди дуже шанувались нашими пращурами ще з язичницьких часів. Так воно, чи ні, але в особистій печатці перших київських князів використовувались саме ці кольори – золоте зображення на синьому тлі. Ось такою вона була у Святослава Хороброго (938-972 рр.):

Державні символи України - печатка Святослава Хороброго

Печатка Святослава Хороброго

Досить подібними були печатки й у його нащадків, інших київських князів.

Після хрещення Русі гербом Київського князівства стало золоте зображення архістратига Михайла на синьому тлі:

Державні символи України - герб Київського князівства

Герб Київського князівства

В останньому руському князівстві, Галицько-волинському (1199-1349 рр.), це поєднання кольорів використовується вже безпосередньо на прапорі:

Державні символи України - прапор Галицько-Волинського князівства

Прапор Галицько-Волинського князівства

Щоправда, замість давньокнязівського тризуба на ньому грізно спинався на задні лапи лев, символ влади й сили.

Після захоплення частини князівства Польщею, а іншої – Литвою, та об’єднання їх в одну державу, жовто-блакитні барви продовжують використовувати Перемишль та Львів, що колись були частиною цього князівства:

Державні символи України - прапори Перемишля та Львова

Прапори Перемишля та Львова

За козацької доби на гербах та стягах переважали червоні (малинові) кольори, однак частина куренів використовувала жовто-блакитні:

Державні символи України - використання жовтого і блакитного у прапорах деяких куренів

Козацькі прапори деяких куренів за часів Гетьманщини

А сам прапор та герб Козацького гетьманату були такими:

Державні символи України - прапор і герб Гетьманщини

Прапор і герб Гетьманщини

У 1772 році влада Австро-Угорщини призначає для королівства Галичини та Володимирії (Волині) прапор з історичними українськими кольорами: синім, жовтим та малиновим. Проте у 1848 львів’яни відроджують давній Галицько-волинський та львівський стяг з золотим левом на блакитному тлі. На початку 20 ст. приймається спрощений варіант прапору, адже за законами геральдики колір зображення на прапорі має знаходитись вгорі, а тло – внизу.

Державні символи України - прапори Західної України з 1772 по 1918 рр.

Прапори Західної України 1772-1918 рр.

7 листопада 1917 року, у день Жовтневого перевороту, була проголошена Українська Народна Республіка, і за кілька місяців, наприкінці січня наступного року, був прийнятий державний прапор із синьою смугою вгорі та жовтою внизу. 19 жовтня 1918 року створюється Західноукраїнська народна республіка, а за місяць її прапором стає той самий синьо-жовтий.

Державні символи України - прапор об'єднаної України 1919-1921 рр.

Прапор Української держави 1919-1921 рр.

22 січня 1919 року УНР і ЗУНР об’єдналися в одну-єдину країну, і державним символом цієї об’єднаної України став той самий синьо-жовтий стяг. Та за два роки наша країна була розділена між Польщею та Радянською Росією.

Цікаво, що жовто-блакитне поєднання кольорів використовувалося ще в кількох новостворених республіках, де переважали українці, і навіть у Криму.

Державні символи України - прапори народних республік на початку 20 ст.

Зліва направо вгорі: Лемко-Русинська республіка, Донська республіка, Українська Далекосхідна республіка. Зліва направо внизу: Кримська народна республіка, Гуцульська республіка, Команчанська республіка (ще одна лемківська держава).

Пізніше у Західній Україні у якості державного символу ще кілька разів використовувався синьо-жовтий прапор: традиційний, ідентичний сучасному, у Карпатській Україні, що проіснувала в Чехословаччині з 1938 по 1939 рр, у тимчасово відновленій Степаном Бандерою в 1941 році Українській державі та жовтий тризуб на синьому тлі, стяг Організації українських націоналістів.

Державні символи України - прапори українського спротиву під час ІІ Світової війни

Зліва направо: прапор Карпатської України, прапор Українського державного управління під керівництвом Степана Бандери, прапор ОУН

А що ж у підконтрольній Совітам Україні? Легально він не застосовувався ніде (ну як же, Петлюрівські жовто-сині знамена, що мали канути у небуття разом з українцями при створенні нової, однакової в усіх куточках СРСР, радянської людини). Але окремі ентузіасти його час від часу вивішували на вікнах чи балконах своїх осель, за що мали у кращому випадку виховну розмову з КДБ.

Що було далі, Ви всі, мабуть, добре знаєте.

Коли останній керманич СРСР, Михайло Горбачов, оголосив курс на перебудову і відтулив залізну завісу, народ вдихнув свіжого повітря і вирішив, якщо підняли грати, то треба виходити на довгоочікувану волю. 24 серпня 1991 було проголошено незалежність України, 4 вересня вперше вивішений синьо-жовтий стяг над Верховною Радою в Києві, а 18 вересня того ж року було легалізовано перший державний символ України – наш прапор.

Державний символ України N2 – герб

Тризуб використовувався з прадавніх часів у багатьох народів Європи та Азії. В Україні найдавніші зображення тризуба, знайдені археологами, відносять до трипільської культури. Це тризубець, зображений на животі глиняної статуетки жіночого божества Жінки-птаха.

Давньогрецький філософ Платон стверджував, що тризубці були символами влади в легендарній загиблій Атлантиді, яку більшість вчених асоціює з Критськими землями часів Мінойської цивілізації. І дійсно, на Криті у ті часи можновладці використовували двозубці, які пізніше ми побачимо і в українських князів. Тризубець був символом влади й у грецького Посейдона та римського Нептуна, богів водної стихії. Його використовував бог аріїв Шива, а потім бог їхніх нащадків скитів*, Тагимасад. Самі ж скити, за словами римського поета Валерія Флакка, зображали на своїх щитах вогняні тризубці. Зустрічаються бронзові тризуби на теренах України й у післяскитську добу, у 3-4 ст. н.е.

Вважається, що аналогічний усім цим “водним” богам слов’янський Перун, один з найважливіших у слов’янському пантеоні, що також опікувався водою та дощем, теж мав був використовувати тризуб, хоча й наочних свідоцтв тому не знайдено. Воно й не дивно, адже слов’янські ідоли втілювались переважно в дереві, що вже мало давно струхнявіти до цього часу, і, крім цього, язичницькі символи ретельно винищувались після хрещення Русі.

Онук Рюрика, Святослав Хоробрий, мав на своїй печатці двозуб, дуже подібний до тих, що використовували правителі Мінойської цивілізації. Його син, Володимир Великий, узяв собі для печатки тризуб, до того ж практично такий же, який ми використовуємо сьогодні. Три його сини, Ізяслав, Мстислав та Ярослав (Мудрий), а також син іншого Святославового нащадка, Ярополка, на ймення Святополк, теж використовували тризуби. Усі вони були золотими на синьому тлі. Дехто з князів, зокрема, Володимир Великий, карбували тризуб на своїх монетах.

Державні символи України - печатки Київських князів Рюриковичів: Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого

Печатки Київських князів Рюриковичів (зліва направо): Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого

Цікаво, що тризуб не був принесений Рюриковичами з собою, адже ніде у скандинавів він не використовувався, тож, очевидно, був узятий саме на нашій землі. Пізніші покоління Київських князів повертаються до двозуба, однак дещо іншої форми.

Державні символи України - печатки князів Рюриковичів

Печатки князів Рюриковичів. Зліва – печатки Святослава, його дітей і онуків. Справа – печатки нащадків Ярослава Мудрого. (Натисніть на зображенні, щоб збільшити)

Ще один цікавий факт – ті Рюриковичі, що пішли на московські землі, цей символ не використовували.

У 13 ст. з розпадом Русі на окремі  князівства тризуб більше не використовується. Він повністю зникає з наших теренів на довгі століття, аж до 18-го, коли були знайдені перші монети київських князів із зображенням цього знака. Ці знахідки викликали жвавий інтерес в істориків, ним зацікавлюються, намагаються з’ясувати його значення та походження.

У грудні 1917 року тризуб приймається як державний символ Української народної республіки (УНР). Він також карбується на грошах та стає емблемою Українського Чорноморського флоту з хрестом угорі.

Через кілька десятиліть, після розділення України між кількома державами, символ тризуба використовує республіка Карпатська Україна та Організація українських націоналістів (ОУН), замінюючи середній зуб мечем.

Державні символи України - тризуб у Карпатській Україні та ОУН

Зліва – герб Карпатської України. Справа – прапор і герб Організації Українських Націоналістів (ОУН)

Остаточно тризуб повертається на наші терени після оголошення Незалежності. 19 лютого 1992 р. тризуб затверджується як малий герб нашої держави та стає другим державним символом України. За основу було взяте зображення з печатки Володимира Великого.

Державні символи України - печатка Володимира Великого і сучасний герб України

Зліва – печатка Володимира Великого. Справа – сучасний герб України

 

Державний символ України N3 – гімн

Восени 1862 року український поет, етнограф і фольклорист Дмитро Чубинський організував одну з чергових вечірок для київських студентів. Серед запрошений були й серби, що співали своїх патріотичних пісень. В одній з них хазяїн вечірки почув фразу, що вразила його в самісіньке серце: “срб се бије и крв лије за своју слободу…”. Він раптом схопив аркуш паперу і вийшов у іншу кімнату. Повернувся з уже готовим віршем, який одразу ж проспівали на мелодію сербської пісні. Дещо перегукувався цей вірш і з польською мазуркою “Jeszcze Polska nie zgineła”, але це не дивно, адже вона тоді була дуже популярною серед слов’ян, у яких саме почала прокидатися національна свідомість. Зокрема, ця пісня спонукала словацького поета Само Томашека до написання вірша “Гей, словаки” (пізніше усі ці твори, від сербського до словацького, стали національними гімнами своїх країн). Є у цьому вірші й відгук на рядки з Шевченкового “Івана Підкови”:

Було колись – запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу і волю

Вірш Чубинського надихнув не одного композитора на створення до неї музики. Першим за цю справу взявся геніальний Микола Лисенко, що написав величезну кількість музичних творів, які виконуються й нині (серед них – опери “Наталка Полтавка”, “Тарас Бульба”, “Енеїда” та близько 60 пісень на вірші Шевченка). І його пісня стала досить популярною і співалася до 20 ст. Також свою версію музичного оформлення запропонував інший композитор, Кирило Стеценко. У 1865 музику до цього вірша написав священик Михайло Вербицький, і саме його мелодія стала найуспішнішою. Воно й не дивно, адже, як відзначають деякі музикознавці, своїми мелодійністю, піднесеністю та “щемом сердечним” вона нагадує церковні літургії, і звучить надзвичайно гарно навіть без музичного супроводу.

Вперше спільне творіння Чубинського та Вербицького прозвучало як гімн у Перемишлі 10 березня 1865 року на роковини до Дня смерті Тараса Шевченка, і нині ця дата є Днем Державного гімну України.

Ця пісня стала справжнім символом боротьби за волю. Її співали українська інтелігенція та студенти у царській Росії, її забороняли та за неї переслідували. Її рядки надихали інших поетів на створення своїх творів. Зокрема, Іван Франко написав пролог до ювілейної вистави “Наталки Полтавки”, що завершувався словами:

Чей нові мечі засяють
У правицях, у твердих.
Довго нас наруга жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнім: «Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре!»

Розповідають, що після цих слів публіка рукоплескала стоячи, а потім починала співати “Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля…”.

Ця пісня звучала під час проголошення акту злуки УНР та ЗУНР. Вона була гімном Карпатської України. І вона стала третім державним символом України, коли її проголосили державним гімном через півроку після проголошення Незалежності, 15 січня 1992 року. Проте потім подумали, що її повний текст не відповідає нинішнім реаліям, і у якості гімну вирішили використовувати лише перший куплет і приспів.

Дехто нині намагається переписати гімн, зробивши його менш драматичним, мовляв, Україна жиє, свободу свою ми вже вибороли, а героїв, що за неї боролися, шануємо. Найвідомішим з цих оновлених текстів є варіант Олега Скрипки. Нижче ми пропонуємо Вам тексти усіх 4 варіантів: Дмитра Чубинського, перший гімн України, другий гімн України і версію Олега Скрипки.

Натисніть, щоб розгорнути

Вірш Дмитра Чубинського:

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Гей-гей, браття милі,
Нумо братися за діло,
Гей, гей, пора встати,
Пора волю добувати!
Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо оддав Україну ворогам поганим?!
Щоб вернути її честь, ляжем головами,
Наречемось України славними синами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Спогадаймо тяжкий час, лихую годину,
тих, що вміли умирати за нашу Вкраїну,
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва!
Щоб не стратить марно нам свого юнацтва!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

Державний гімн України до 6 березня 2003 року:

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Нинішній державний гімн України:

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Варіант Олега Скрипки:

Квітне рідна Україна, як весняне поле.
Ми є славні українці, в нас щаслива доля.
Зникли наші воріженьки, як роса на сонці.
Ми пануєм, не бідуєм у своїй сторонці.
Душу, тіло наші предки клали за свободу,
Й ми покажем, що ми діти козацького роду.

Нині пропонують замінити давньогрецьке “гімн” на слов’янський “славень”. Чи приживеться це слово, залежить від нас із вами.

Ось така дивовижна історія трьох державних символів України. Пам’ятаймо її, та шануймо символи нашої незалежності!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *