Державні символи України

Державні символи України – це наші прапор, герб і гімн. Але ж звідки вони взялися, якщо українців створив Лєнін з ополячених “русскіх”, нє? Принаймні, в цьому нас запевняли всезнавці сусіди (через численних клонів з фабрик тролів, але то вже деталі), а “жираф великий, краще бачить”. А наші державні символи, очевидно, придумали більшовики. А якщо серйозно, панове, то ці свідчення нашої державності, атрибути, що вирізняють нас з-поміж сотень інших країн, що є нашим обличчям на тлі земної кулі, наші прапор і герб сягають своїм корінням у глибини століть, а гімн було створено півтора століття тому. (Шо, знов не Лєнін? Та знов…)

Отже, як, де і коли з’явилися на світ державні символи України, якими стежками пройшли тризуб та жовто-блакитне поєднання, перш ніж стати такими, якими вони є нині?

Державний символ України N1 – прапор

Дехто стверджує, що поєднання жовтого (чи то пак, золотого) із синім чи блакитним має на наших теренах дуже глибокі корені. Що, мовляв, це символи вогню й води, які завжди дуже шанували наші пращури ще з язичницьких часів. Використовували вони ці кольори на найпершій державній символіці, чи ні, ми напевно сказати не можемо, бо свідоцтв із тих далеких часів не збереглося.

Уперше вдалося зафіксувати це це колірне поєднання аж в останньому руському князівстві, Галицько-Волинському (1199-1349 рр.):

Державні символи України - прапор Галицько-Волинського князівства

Прапор Галицько-Волинського князівства (усі зображення взято з Вікіпедії)

На їхньому прапорі на синьому тлі грізно спинався на задні лапи золотий лев, символ влади й сили.

Коли Русь увійшла до Великого Князівства Литовського, жовто-блакитні барви були вже на знаменах двох руських земель: Перемишля і Львова:

Державні символи України - прапори Перемишля та Львова

Прапори Перемишля та Львова

За козацької доби на гербах та стягах переважали червоні (малинові) кольори, однак частина куренів використовувала жовто-блакитні:

Державні символи України - використання жовтого і блакитного у прапорах деяких куренів

Козацькі прапори деяких куренів за часів Гетьманщини

А сам прапор та герб Козацького гетьманату були такими:

Державні символи України - прапор і герб Гетьманщини

Прапор і герб Гетьманщини

У 1772 році влада Австро-Угорщини призначає для королівства Галичини та Володимирії (Волині) прапор з історичними українськими кольорами: синім, жовтим та малиновим. Проте у 1848 львів’яни відроджують давній Галицько-волинський та львівський стяг з золотим левом на блакитному тлі. Також вони створюють спрощений варіант прапору – жовто-синій. Адже за законами геральдики колір зображення на прапорі має бути вгорі, а тло – внизу.

Державні символи України - прапори Західної України з 1772 по 1918 рр.

Прапори Західної України 1772-1918 рр.

7 листопада 1917 року, у день Жовтневого перевороту, було проголошено Українську Народну Республіку, і за кілька місяців, наприкінці січня наступного року, утверджено державний прапор із синьою смугою вгорі та жовтою внизу. 19 жовтня 1918 року з’являється Західноукраїнська народна республіка, а за місяць її прапором стає той самий синьо-жовтий.

Державні символи України - прапор об'єднаної України 1919-1921 рр.

Прапор Української держави 1919-1921 рр.

22 січня 1919 року УНР і ЗУНР об’єдналися в одну-єдину країну, і державним символом цієї об’єднаної України став той самий синьо-жовтий стяг. Та за два роки наша країна була розділена між Польщею і Радянською Росією.

Цікаво, що жовто-блакитне поєднання кольорів використовували ще кілька новостворених республік, де переважали українці, і навіть Крим.

Державні символи України - прапори народних республік на початку 20 ст.

Зліва направо вгорі: Лемко-Русинська республіка, Донська республіка, Українська Далекосхідна республіка. Зліва направо внизу: Кримська народна республіка, Гуцульська республіка, Команчанська республіка (ще одна лемківська держава).

Пізніше у Західній Україні ще кілька разів використовували синьо-жовтий прапор як державний символ: традиційний, ідентичний сучасному, у Карпатській Україні, що проіснувала в Чехословаччині з 1938 по 1939 роки; такий самий прапор в Українській державі, яку тимчасово відновив Степан Бандера в 1941 році; та жовтий тризуб на синьому тлі, стяг Організації українських націоналістів.

Державні символи України - прапори українського спротиву під час ІІ Світової війни

Зліва направо: прапор Карпатської України, прапор Українського державного управління під керівництвом Степана Бандери, прапор ОУН

А що ж у підконтрольній Совітам Україні? Легально його не застосовували ніде (ну як же, петлюрівські жовто-сині знамена, що мали канути у небуття разом з українцями задля створення нової, однакової в усіх куточках СРСР, радянської людини). Але окремі ентузіасти час від часу вивішували його на вікнах чи балконах своїх осель, за що їх у кращому разі запрошували на виховну розмову до КДБ.

Що було далі, ви всі, мабуть, добре знаєте.

Коли останній керманич СРСР, Михайло Горбачов, оголосив курс на перебудову і відтулив залізну завісу, народ вдихнув свіжого повітря і зрозумів, вже пора виходити на довгоочікувану волю, поки ґрати відчинені. 24 серпня 1991 було проголошено незалежність України, 4 вересня вперше вивішено синьо-жовтий стяг над Верховною Радою в Києві, а 18 вересня того ж року було легалізовано перший державний символ України – наш прапор.

Державний символ України N2 – герб

Тризуб використовували з прадавніх часів багато народів Європи та Азії. В Україні найдавніші зображення тризуба відносять до трипільської культури. Це тризубець, зображений на животі глиняної статуетки жіночого божества Жінки-птаха.

Давньогрецький філософ Платон стверджував, що тризубці були символами влади в легендарній загиблій Атлантиді, яку більшість вчених асоціює з Критськими землями часів Мінойської цивілізації. І дійсно, на Криті у ті часи можновладці використовували двозубці, які пізніше ми побачимо і в українських князів. Тризубець був символом влади й у грецького Посейдона та римського Нептуна, богів водної стихії. Його використовував бог аріїв Шива, а потім бог їхніх нащадків скитів, Тагимасад. Самі ж скити, за словами римського поета Валерія Флакка, зображали на своїх щитах вогняні тризубці. Трапляються бронзові тризуби на теренах України й у післяскитську добу, у 3-4 ст. н.е.

Вважають, що слов’янський Перун, один з найважливіших у слов’янському пантеоні, що також опікувався водою та дощем, теж мав був використовувати тризуб, хоча й наочних свідоцтв тому не знайдено. Воно й не дивно, адже слов’янських ідолів робили переважно з дерева, й тому вони вже давно мали струхлявіти, і до того ж язичницькі символи ретельно винищували після хрещення Русі.

Онук Рюрика, Святослав Хоробрий, мав на своїй печатці двозуб, дуже схожий на мінойський. Його син, Володимир Великий, узяв собі для печатки тризуб – практично такий же, який ми використовуємо сьогодні. Три його сини, Ізяслав, Мстислав та Ярослав (Мудрий), а також син іншого Святославового нащадка, Ярополка, на ймення Святополк, теж використовували тризуби. Усі ці державні знаки були золотими на синьому тлі. Дехто з князів, зокрема, Володимир Великий, карбували тризуб на своїх монетах.

Державні символи України - печатки Київських князів Рюриковичів: Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого

Печатки Київських князів Рюриковичів (зліва направо): Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого

Цікаво, що Рюриковичі не принесли тризуб з собою, адже ніде у скандинавів його не використовували, тож його, очевидно, взяли саме з нашої землі. Пізніші покоління Київських князів повертаються до двозуба, однак дещо іншої форми.

Державні символи України - печатки князів Рюриковичів

Печатки князів Рюриковичів. Ліворуч – печатки Святослава, його дітей і онуків. Праворуч – печатки нащадків Ярослава Мудрого. (Натисніть на зображенні, щоб збільшити)

Ще один цікавий факт – ті Рюриковичі, що пішли на московські землі, цей символ з собою не взяли.

У 13 ст. після розпаду Русі на окремі  князівства тризуб більше не використовують. Він повністю зникає з наших теренів на довгі століття, аж до 18-го, коли знайшли перші монети київських князів із зображенням цього знака. Ці знахідки викликали жвавий інтерес в істориків, ним зацікавились і стали з’ясовувати його значення та походження.

У грудні 1917 року тризуб приймають як державний символ Української народної республіки (УНР). Його також карбують на грошах і він стає емблемою Українського Чорноморського флоту з хрестом угорі.

За кілька десятиліть, коли Україну було розділено між кількома державами, символ тризуба використовує республіка Карпатська Україна та Організація українських націоналістів (ОУН), замінюючи середній зуб мечем.

Державні символи України - тризуб у Карпатській Україні та ОУН

Ліворуч – герб Карпатської України. Праворуч – прапор і герб Організації Українських Націоналістів (ОУН)

Остаточно тризуб повертається на наші терени після оголошення Незалежності. 19 лютого 1992 р. тризуб затверджують як малий герб нашої держави й він стає другим державним символом України. За основу беруть зображення з печатки Володимира Великого.

Державні символи України - печатка Володимира Великого і сучасний герб України

Ліворуч – печатка Володимира Великого. Праворуч – сучасний герб України

 

Державний символ України N3 – гімн

Восени 1862 року український поет, етнограф і фольклорист Дмитро Чубинський організував вечірку для київських студентів. Серед запрошений були й серби, що співали своїх патріотичних пісень. В одній з них хазяїн вечірки почув фразу, що вразила його в самісіньке серце: “срб се бије и крв лије за своју слободу…”. Він раптом схопив аркуш паперу і вийшов до іншої кімнати. Повернувся з уже готовим віршем, який одразу ж проспівали на мелодію сербської пісні.

Дещо перегукувався цей вірш і з польською мазуркою “Jeszcze Polska nie zgineła”, але це не дивно, адже вона тоді була дуже популярна серед слов’ян, у яких саме стала прокидатися національна свідомість. Зокрема, ця пісня спонукала словацького поета Само Томашека до написання вірша “Гей, словаки” (пізніше усі ці твори, від сербського до словацького, стали національними гімнами своїх країн). Є у цьому вірші й відгук на рядки з Шевченкового “Івана Підкови”:

Було колись – запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу і волю

Вірш Чубинського надихнув не одного композитора на створення до неї музики. Першим за цю справу взявся геніальний Микола Лисенко, що написав величезну кількість музичних творів (серед них – опери “Наталка Полтавка”, “Тарас Бульба”, “Енеїда” та сила-силенна пісень на вірші Шевченка). І його пісня стала доволі популярною, її співали до 20 ст. Також свою версію музичного оформлення запропонував інший композитор, Кирило Стеценко. А в 1865 музику до цього вірша написав ще й священник Михайло Вербицький, і саме його мелодія стала найуспішнішою. Воно й не дивно, адже, як відзначають деякі музикознавці, своїми мелодійністю, піднесеністю та “щемом сердечним” вона нагадує церковні літургії, і звучить надзвичайно гарно навіть без музичного супроводу.

Вперше спільне творіння Чубинського та Вербицького прозвучало як гімн у Перемишлі 10 березня 1865 року на роковини до Дня смерті Тараса Шевченка, і нині ця дата є Днем Державного гімну України.

Ця пісня стала справжнім символом боротьби за волю. Її співала українська інтелігенція та студенти у царській Росії, її забороняли та за неї переслідували. Її рядки надихали інших поетів на створення своїх творів. Зокрема, Іван Франко написав пролог до ювілейної вистави “Наталки Полтавки”, що завершувався словами:

Чей нові мечі засяють
У правицях, у твердих.
Довго нас наруга жерла,
Досі нас наруга жре,
Та ми крикнім: «Ще не вмерла,
Ще не вмерла і не вмре!»

Розповідають, що після цих слів публіка рукоплескала стоячи, а потім починала співати “Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля…”.

Ця пісня звучала під час проголошення акту злуки УНР та ЗУНР. Вона була гімном Карпатської України. І вона стала третім державним символом України, коли її зробили державним гімном через пів року після проголошення Незалежності, 15 січня 1992 року. Проте потім подумали, що її повний текст не відповідає нинішнім реаліям, і для гімну залишили лише перший куплет і приспів.

Дехто нині намагається переписати гімн, зробивши його не таким драматичним, мовляв, Україна жиє, свободу свою ми вже вибороли, а героїв, що за неї боролися, шануємо. Найвідомішим з цих оновлених текстів є варіант Олега Скрипки. Нижче ми покажемо вам тексти усіх 4 варіантів: Дмитра Чубинського, перший гімн України, другий гімн України і версію Олега Скрипки.

Спойлер

Вірш Дмитра Чубинського:

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Гей-гей, браття милі,
Нумо братися за діло,
Гей, гей, пора встати,
Пора волю добувати!
Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,
Нащо оддав Україну ворогам поганим?!
Щоб вернути її честь, ляжем головами,
Наречемось України славними синами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!
Спогадаймо тяжкий час, лихую годину,
тих, що вміли умирати за нашу Вкраїну,
Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва!
Щоб не стратить марно нам свого юнацтва!
Душу й тіло ми положим за нашу свободу
І — покажем, що ми, браття, козацького роду!

Державний гімн України до 6 березня 2003 року:

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Нинішній державний гімн України:

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Варіант Олега Скрипки:

Квітне рідна Україна, як весняне поле.
Ми є славні українці, в нас щаслива доля.
Зникли наші воріженьки, як роса на сонці.
Ми пануєм, не бідуєм у своїй сторонці.
Душу, тіло наші предки клали за свободу,
Й ми покажем, що ми діти козацького роду.

[згорнути]

Нині пропонують замінити давньогрецьке “гімн” на слов’янський “славень”. Чи приживеться це слово, залежить від нас із вами.

Ось така дивовижна історія трьох державних символів України. Пам’ятаймо її, та шануймо символи нашої незалежності!

***

Щоб не пропускати наших публікацій, приєднуйтесь до нас:
у телеграмі: https://t.me/liveuainua
у фейсбуці: https://www.facebook.com/liveua.in.ua
або підпишіться на наші новини: https://liveua.in.ua/pidpysatysya-na-novyny

Оцінка 5 / 5. Всього оцінок: 3

Оцініть цю статтю першим!

Якщо Вам сподобалась ця стаття,

Ви можете приєднатися до нас у Facebook чи в Telegram, щоб дізнаватися про нові статті одразу!

Нам шкода, що ця стаття Вам не сподобалась!

Допоможіть нам її покращити!

Розкажіть нам, будь ласка, чому саме вона не припала Вам до вподоби і що б Ви хотіли в ній побачити

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *