Валуєвський і Емський укази

1812 рік, коли все населення Російської імперії, а не тільки армія, відбивало навалу “Бонапартія”,  перенесення війни на французську територію, викликало велике соціальне пожвавлення, активність широких прошарків багатонаціонального люду країни. Звичайно, в більшій мірі це стосувалося освічених людей, дворянства. Але і селяни-кріпаки плекали надію, що їх ,за участь у визвольній війні “нагородять”, звільнять від кріпацтва. Звичайно, ці надії були марні, попри показний “лібералізм” Олександра I. Всі ці “шатанія” закінчились розстрілом декабристів на Сенатській площі в грудні 1825р.

Другий підйом пішов в 1830р., коли “повстали ляхи”, тобто поляки Російської імперїї. Втративши державність в кінці XVIIIст. через шляхетський гонор, Польша не втрачала надії повернути її назад.

Третій, найбільш об’ємний, почався після 1848р., коли в Європі розгорнулася жорстока боротьба за парламентаризм. Цей рух широко підтримувався буржуа, бо маючи заводи і фабрики, переважна їх більшість не мала політичних прав.

Вже після 1830р. на Зах. Україні виник рух , спрямований на пробудження національної свідомості серед україно- мовного населення Австро -Угорщини. В 30-х  р.р. , під впливом ідей Гердера, що вивів прямий зв’язок між нацією і основною її прикметою – мовою, у Львові виник гурток ідеалістично настроєної молоді – М.Шашкевича, І.Вагилевича та Я.Головацького. Вони почали друкувати альманах “Русалка Дністровая”, що видавався виключно українською мовою. Але сильний спротив поляків і греко-католицької церкви поклав кінець цьому рухові.

У Києві в кінці 40-х р.р. виникло Кирило-Мефодіївське товариство, де самими помітними фігурами були М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш,М.Гулак (Артемовський) та Т.Шевченко. Не обмежуючись тільки культурно-просвітницькою діяльністю, товариство розглядало питання і соціально -політичних змін в українському суспільстві.

По доносу О.Петрова , як відомо, провідні члени братства були 3 березня 1847р. заарештовані та доправлені до Петербургу. Цар Микола I , обмеживши покарання для решти висилкою , до Т.Шевченка, як колишнього кріпака, застосував найбільш жорстоке покарання, – відправив у Казахстанську пустелю солдатом на 10 років.

Отака була реакція царату на УКРАЇНСЬКУ МОВУ, в якій режим побачив ЗАГРОЗУ. В імперії жили представники 100 націй і народностей, які розмовляли НЕ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ. Та от саме українська доводила самодержців до білої гарячки.

Цей вступ  зроблений для того, щоб підійти до подій 1863р. Тоді в польскій частині Російської імперії вибухнуло повстання. Воно поширилось на всю Правобережну Україну, Білорусію, Литву. Вже до весни 1863р. виступи були жорстоко придушені за участю регулярної царської арміїї, почалися репресії. Поляків багато в чому обмежили, заборонили діяльність всих громадських організацій. Але, знов-таки, найдошкульніші заборони перепали на голову українців. Їм ЗАБОРОНИЛИ МОВУ. Тобто друк і розповсюдження релігійних, наукових і педагогічних публікацій. Автор цього указу – тодішній міністр внутрішніх справ П.Валуєв. Отого і цей репресивний акт царату названий ВАЛУЄВСЬКИМ УКАЗОМ.

Мало – помало царська охранка  втомилася шпигувати за “українофілами”, як називали всіх сподвижників українства в Російській імперії, загальний тиск став слабшати.

В 1873р. в Києві було засновано Російське географічне товариство. Українофіли стали масово записуватись в цю громадську організацію, знов розгорнули рух по відродженню українства в межах імперії. Навіть, було придбано російськомовну газету “Кіевский Телеграфъ”.

Український “міліонщик” В.Симиренко та аристократка Л.Скоропадська -Милорадович започаткуували і фінансували створення у Львові товариства ім.Шевченка. Стурбований таким розвитком подій Олександр II призначив комісію на чолі з М.Юзефовичем, щоб “розслідувати підривну діяльність “українофілів”. Наслідки, на цей раз були ще тяжчі. Було заборонено навчання українською навіть дітей у початкових школах, вистави в театрі, звільнено всіх вчителів української мови, з бібліотек були вилучені всі книги на українській мові.

Сам цар відпочивав в цей час у Німеччині, в містечку Емс, тому і узгоджений з ним указ від 18 травня 1876р. був названий ЕМСЬКИМ. В біль -менш незмінному виді він протримався до першої російської революції 1905р, викликаної принизливою поразкою Росії в російсько-японській війні та розгулом поліцейсько-бурократичного апарату держави, в зв’язку з потребами воєнного часу.

Українські абетки XVI-XVIIст. Синонима славянорусская.

sinonima_slavyanorusskayaАбетка Памви Беринди.

pamva_ber

86282536_large_DSCF0046

Словник Зизанія Тустановського.

86282563_ukr_slovnik_z_tustanovskogo

Емський указ.

86282604_large_yemskiy_ukaz

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *