І. С. Нечуй-Левицький “Роковий український ярмарок” (аудіокнига)

Одним зі своїх основних завдань в літературі Іван Нечуй-Левицький вважав змалювання української реальности та захист української мови. Ще з дитинства він відчув, наскільки чужою й неприродньою для українського вуха є російська, наскільки погано її відчувають українці і як незручно нею навчатися. На той час в усіх навчальних закладах, від найнижчих до найвищих, дозволяли викладати тільки російською.

Один з героїв його повісти «Причепа» ніяк не хотів учитися, бо не розумів ні російської, ні церковнослов’янської. Російські «криси» (пацюки) здавалися йому крисами миски чи горщика, а «овца» таки видавалась вівцею, але якоюсь чудною, неначе з поодрубуваними мордою та хвостом. Та коли хлопчину таки змусили довчитися, не вийшло з нього пуття: обмоскалився та став безвольним, тому й згубив своє життя.

Також Нечуй-Левицький видав кілька праць, де обстоював право українців читати насамперед рідною мовою та українських письменників, бо й мова своя якнайближче дійде до серця, і письменники свої якнайкраще опишуть реалії свого життя. У своїх творах він зображав українців такими, якими вони й були: хто кращий, хто гірший, хто з численними вадами, хто майже без них. Але ніколи в нього не були позитивними героями ті, що відмовились від рідної мови й перефарбувалися чи то на поляка, чи на московита. До того ж такі люди зазвичай потрапляли в якусь халепу й кепсько завершували своє життя.

Проте він не ставився погано ні до росіян, ні до поляків, як до народів на своїй території. Навіть більше, обстоював їхнє право на використання рідної мови у себе вдома. Іван Нечуй-Левицький вчителював саме тоді, коли Росія захопила частину Польщі, і якийсь час викладав полякам у Варшаві російською кілька предметів: російські історію, географію, мову й літературу. Але коли польську мову заборонили зовсім, письменник не витримав і переїхав до Кишинева. Він потім згадував: «мені було сумно дивитись, як націю живцем кладуть в домовину», хоча й не втримався, щоб не дорікнути полякам за таке ж ставлення до українців.

Скільки російську українцям не нав’язували, вона ніяк не хотіла приживатись. Опанувати її добре вдавалось лише ліченим одиницям, переважна ж більшість ламала об неї язика й перекручувала, як і один з його героїв Гострохвостий, що пізніше під пером Старицького перетворився на Голохвостого (Свирида Петровича з «За двома зайцями»). А от представники інших народів, що жили в Україні, якраз дуже добре переходили на чудову чистісіньку українську. Переконайтесь самі, прослухавши аудіозапис листа Івана Нечуя-Левицького до однієї пані, який він назвав “Роковий український ярмарок”. Отже, запрошую вас зануритись в українські реалії на межі 19 і 20 сторіч, дізнатися з перших вуст, як жила тоді Україна, а ще почути давно забуту лексику того часу, яку можна і навіть варто відроджувати.

Нагадаємо, що всі наші аудіокниги можна вільно завантажувати й поширювати. Якщо бажаєте завантажити собі відеофайл, але не знаєте, як це зробити, перегляньте наші інструкції. Аудіофайл можна завантажити звідси.

***

Щоб не пропускати наших публікацій, приєднуйтесь до нас:
у телеграмі: https://t.me/liveuainua
у фейсбуці: https://www.facebook.com/liveua.in.ua
або підпишіться на наші новини: https://liveua.in.ua/pidpysatysya-na-novyny

Оцінка 5 / 5. Всього оцінок: 7

Оцініть цю статтю першим!

Якщо Вам сподобалась ця стаття,

Ви можете приєднатися до нас у Facebook чи в Telegram, щоб дізнаватися про нові статті одразу!

Нам шкода, що ця стаття Вам не сподобалась!

Допоможіть нам її покращити!

Розкажіть нам, будь ласка, чому саме вона не припала Вам до вподоби і що б Ви хотіли в ній побачити

2 responses to “І. С. Нечуй-Левицький “Роковий український ярмарок” (аудіокнига)”

  1. Дуже добре! Молодці!
    Олег, Ви мене знаєте. Пані Олено, пані Ірино – мої вітання. Справу ви розпочали добру і саме вчасно! Мене “виводить із себе” прийняття квот на українську мову!??? Як можна вводити квоти на українську мову? Ми де живемо??? Я, шановні панове, не буду у цьому коментарі та на вашому сайті вихлюпувати свої емоції, а запропоную вам певну співпрацю. З Олегом ми знайомі декілька років – спільні інтереси в сайтобудуванні. Одним з перших сайтів, розроблених мною, був сайт Державного історико-культурного заповідника “Нагуєвичі” https://kamenyar.info До 160-річниці Івана Яковича Франка я його повністю переписав і увів модуль інтернет-магазину та запропонував письменникам, поетам, митцям захист їх творів. Також на своєму сайті https://serpiko.info я спробував реалізувати проект Serpiko.Ukraine.E-book Одним словом, якщо вам цікаво – запрошую переглянути ці сайти і тоді подумаємо, як запропонувати відвідувачам, наприклад казки для дітей І.Франка у вашому виконанні через аудіокниги. Я думаю, що керіництво заповідника підтримає ідею розташування ваших уже готових аудіокниг на сайті.
    Успіху. Serpiko.

    • Олена :

      Доброго дня!
      Дякую за Вашу пропозицію, якщо ми вирішимо нею скористатися, ми обов’язково з Вами зв’яжемось!
      Успіхів Вам також.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *