Іван Нечуй-Левицький, “Запорожці”. Частина 3.

Друзі, ми з Вами продовжуємо мандрувати творчими стежками великого українського письменника Івана Нечуя-Левицького. Хоч письменник і цікавився українською міфологією, та створив не одну казку, легенду та наукову працю, присвячену цій темі, та головним полем його діяльності був фольклор реалістичний. Так, переважна більшість його творів – це замальовки з реального життя, хоч іноді й дещо не те що гіпертрофовані, а у сконцентрованій формі, де в одному творі збиралася велика кількість персонажів з яскраво вираженими характерами, часто несхожими між собою, і цей контраст робить його твори особливо виразними. А жива образна мова, приказки, влучні жарти, що іноді межують навіть з лайкою, надають його повістям, оповіданням, казкам неповторного українського колориту. Серед таких творів, крім славнозвісної “Кайдашевої сім’ї”, особливо цікавими є “Старосвітські батюшки й матушки” та “Старі гультяї”. Ви думали, що священицькі сім’ї позбавлені тих пристрастей, які притаманні простим людям? Хіба вони в них спрямовуються в дещо інше русло, але священики теж люди, зі своїми характерами й почуваннями, та й оточення їхнє не обмежується лише клерикальним. Особливо ці пристрасті загострюються, коли одружуються вони зі світськими жінками. Усе це яскраво описується у “Старосвітських батюшках та матушках”. У другому ж творі розповідається про літніх людей, що анітрохи не хочуть склавши руки сумирно чекати свого відходу на інший світ. Епіграфом до нього могла би стати українська приказка “старе, як мале”.

Іван Нечуй-Левицький писав: “Українське життя — то непочатий рудник, що лежить десь під землею; хоч за його бралися й такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі”. І можна сказати, що письменник видобув з цього рудника справжнісінькі перлини, зорав це поле й виростив на ньому такий багатий урожай, яким може похвалитися далеко не кожен.

Та повернімося до наших “Запорожців”. Що ж то за дивний світ, куди потрапив Карпо? Рай? Чи може…? Про це Ви дізнаєтесь у третій частині казки Івана Нечуя-Левицького.

Початок | Попередня частина | Аудіокнига “Запорожці” | Наступна частина

Якщо Ви хочете завантажити собі відеофайл, але не знаєте, як це робиться, перегляньте інструкцію. Всю книгу в аудіоформаті можна завантажити звідси (78,4 Мб).

Якщо Ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту, натисніть Ctrl+Enter і запропонуйте свій варіант.

Інші статті за темою

Іван Нечуй-Левицький, “Запорожці”. Час... Чи знаєте Ви, шановне панство, що Іван Нечуй-Левицький є автором одного з наших найулюбленіших сюжетів? Як Ви вже читали в попередніх статтях, він пис...
Іван Нечуй-Левицький, “Запорожці”. Час... Іван Нечуй-Левицький – один з найвідоміших українських письменників, що все своє життя присвятив літературі й писав до останніх років життя. Його всі ...
Іван Нечуй-Левицький, “Запорожці”. Час... Наша аудіокнига за казкою Івана Нечуя-Левицького добігає кінця – сьогодні Ви почуєте передостанню частину. Ви вже змогли зануритись у лексику тієї доб...
Іван Нечуй-Левицький, “Запорожці”. Час... Казка Івана Нечуя-Левицького «Запорожці» сповнена символізму. У ній він створив ідеалістичний образ Січі й козаків, підкресливши, що нинішні люди куди...
Аудіокнига за оповіданням І. С. Нечуя-Левицького &... Одним зі своїх основних завдань в літературі Іван Нечуй-Левицький вбачав змалювання української реальности, а однією з найголовніших задач у житті – з...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *