5 ПІДСТУПНИХ ПИТАНЬ З ПРАВОПИСУ

Пропонуємо Вам розібратися ще з 5 хитромудрими правилами правопису, які частенько нас підводять. Автор статті – Аліна Яковлєва, літературо- й мовознавиця з Донецька. Стаття написана у вигляді тесту, авторка пропонує Вам спершу спробувати самим визначити правильний варіант, а потім розповідає, як правильно. Як і всі публікації Аліни, ця теж написана легко й захопливо, тож навіть вивчаючи правопис, дрімати Вам не доведеться.

5 складних випадків правопису

*****

1. Напередодні літнього сезону вкрай важливо визначитися з місцем, де плануєте провести відпочинок. Який варіант (найграмотніший і єдиний цілком коректний) оберете Ви?

A. Готельний комплекс «У карловарських Карла та Клари»
B. База відпочинку «Молочно-кислі береги та ріки»
C. Готель «Жовто-гаряче сонце пустелі»
D. Військовоспортивний курорт «Я солдат»

Тренуйте дикцію: комплекс «У карловарських Карла та Клари» єдиний може похвалитися бездоганною грамотністю.

A. Складні прикметники, утворені сполученням елементів власних назв, пишуться разом: Карлові Вари – карловарський, Великі Луки – великолуцький.
B. Те саме стосується слова «молочнокислий», яке теж не потребує жодних дефісів: прикметники, що вживаються як наукові терміни, пишуться разом (заразнохворий, мовотворчий, вічнозелений, церковнослов’янський).
C. Інша справа з лексемою жовтогаряче. Зазвичай назви відтінків смаку, кольору, поєднання кольорів дефіс якраз мають (синьо-чорний, блідо-зелений, кисло-солодкий), але є декілька винятків, які легко впізнати (червоногарячий, жовтогарячий, золотогарячий, помаранчевогарячий). Тобто, тільки-но стає «гаряче», дефіс умить плавиться та зникає.
D. Щодо слова військово-спортивний, то все ще простіше: коли утворюємо прикметник з першою частиною воєнно- чи військово-, дефісу не уникнути. Військово-промисловий, воєнно-стратегічний. Але (!) військовозобов’язаний, військовополонений. Чому так? Так маємо ж справу з іменниками: вони звісно колись були по інший морфологічний бік, але тепер прикметниками їх назвати вже ніхто не насмілиться. Отже, який? Військово-лікарський, військово-санітарний. Хто? Військовозобов’язаний, військовополонений.

 

2. У нашому улюбленому готельному комплексі ґречний швейцар пропонує ознайомчий буклет. Там читаємо: «Прокинувшись зрання, Ви зможете насолодитися незрівнянними красотами богемської природи. Гарантуємо: сонний морок спаде з Ваших очей. Ви станете по-справжньому блаженими». Знайдіть помилку в буклеті.

A. Зрання
B. Незрівнянними
C. Сонний
D. Блаженими

Розбираємося.

A. З прислівником зрання все в порядку: доведеться-таки прокидатися раніше. Мусимо просто запам’ятати особливий список прислівників з обов’язковим подовженням Н. До нього, окрім згаданого, входять також лексеми навмання, спросоння, попідвіконню, попідтинню.
B. З «незрівнянними красотами» проводимо справжню слідчу експертизу, маючи в пам’яті правило «наголошені суфікси в прикметниках мають подовження Н, а ненаголошені суфікси дієприкметників – ні». Перш за все проговорюємо про себе слово: куди падає наголос? На суфікс –янн-. Якщо не можемо визначитися з наголосом, треба замислитися над власне значенням лексеми. Отаке виходить філософствування. «Незрівнянний» – це, мабуть, десь близько з «красивим», «надзвичайним», «чарівним». Тобто й без словників зрозуміло, що йдеться про якість предмету. Експертизу завершено – подвоєння закономірне! А от коли б не мали наголосу на суфіксі (нескАзані слова, нездІйснені подвиги), та вигулькнуло б раптом значення якості, зумовленої дією (слова ж не сказані мовчунами, самі по собі слова – просто слова; подвиги не здійснені ледарями, проте теоретично їх же хтось може здійснити!), то зайву Н треба вмить відмітати. І без неї непросто: хтось постійно щось не робить.
C. Сонний морок питань не викликає, це найтиповіший випадок подвоєння: основа на Н (сон) + суфікс -н- = сонний.
D. А помилка закралася лише до слова блаженний, у ньому справді мусять бути дві Н. Справа в тім, що воно старослов’янського походження, як і священний (хоча священик з одною літерою), тому просто з подивом запам’ятаймо правило та сприйматимемо його як даність.

 

3. Ідемо на екскурсію, де дуже дивний гід незрозуміло чому розповідає нам дуже-дуже дивну історію: «О пів на третю галантні пів-пінгвіни з пів’юрти «Північ» перелякали своїми криками пів-Антарктики». У якому слові помилка?

A. пів-пінгвіни
B. пів’юрти
C. пів-Антарктики
D. о пів на третю

A. Важко уявити, що то мусять бути за диво-тварини, які начебто й пінгвіни, а начебто й ні, але описувати ми їх мусимо словом «півпінгвіни». Так, без жодних дефісів! По суті, якщо маєте потребу утворювати слово з префіксом пів- (напів-), то майже завжди все, що потрібно зробити – просто поставити префікс перед коренем слова. Півфабрикат, піввідра, півлітра (корисна лексема), півкуля, півжарт, північ та, відповідно, півпінгвіни.
B. Є всього декілька випадків, коли правило модифікується. По-перше, якщо корінь починається на я, ю, є, ї, після префіксу треба ставити апостроф. Пів’яблука, пів’юшки, напів’їдкий та пів’юрти.
C. По-друге, коли половинимо власну назву, то після приставки ставимо дефіс. Пів-Європи, пів-Одеси, пів-Антарктики.
D. Ну й у зворотах на кшталт «о пів на третю» кожен з елементів пишеться окремо: пів на восьму, о пів на другу тощо.

 

4. Урешті-решт, утомлені купою дивацтв та помилок, з якими сьогодні давали раду, зручно влаштовуємося на люксовому ліжку й читаємо газетну статтю на сон грядущий. А там: «Наступної суботи кращий карловарський кінотеатр десятиріччя «Гори-цвіт» дивуватиме приїжджих показом фільму «Носороги». Кінострічка є екранізацією п’єси румунського драматурга Ежена Йонеско». І знову чатуємо на помилку:

A. Кінотеатр
B. Десятиріччя
C. «Гори-цвіт»
D. «Носороги»

Тут маємо справу з правописом складних іменників. Усього варіантів два: писати цей самий іменник разом чи через дефіс. Попереджаємо: у газетних реченнях абсолютно всі іменники пишуться разом. Чому так? Звільна з усім розберемося.

A. Кінотеатр та кінострічка – слова з цікавою приставкою кіно-. Маючи справу з цим або з ось цими (авіа-, аудіо-, біо-, відео-, екстра-, кіно-, макро-, мікро-, моно-, радіо-, супер-, стерео-) префіксами, нейтралізуємо внутрішнього редактора й просто пишемо іменник без жодних дефісів. Авіаконструктор, відеогра, макроекономіка, стереоустановка.
B. Десятиріччя – гарне й показове для нас слово. Якщо першою частиною іменника виступає числівник, то написання теж може бути лише злитим. Сторіччя, першокласник, двохсотліття (але 100-річчя, 200-ліття, бо числівник записано цифрами).
C. Горицвіт пишемо разом, бо перша частина – це, по суті, дієслово наказового способу («гори» – тобто наказ, «гори, цвіте!»). За цією ж логікою пишемо дурисвіт («дури світ»), перекотиполе (вочевидь, «перекоти поле») тощо.
D. І найочевидніше слово – «носороги». Маємо дві основи (ніс та ріг) та допоміжний голосний О (на його місці можуть також бути Е, Є). Тому додатковим дефісам чи роздільному написанню тут точно не місце. Зорепад, життєпис, газомір, вертоліт.

*** Ну й про злите написання слів з пів-, напів- теж не забуваємо: усе ті ж півпінгвіни, напівсон, північ.

 

5. Перегортаємо наступну сторінку й бачимо таке повідомлення в рубриці «Термінові новини».
«Прізвище зірвиголови, що вчорашнім безхмарним днем прогулювався гірською тропою над прірвою та шубовснув в озеро, не встановлено. Утім поліціанти повідомляють, що він превелебний отець, себто священик». Питання ось у чім: невже й тут закралася якась помилка, можливо навіть з префіксами?

A. Так, помилка в слові «прірва»: що за слово взагалі?
B. Так, помилка в слові «безхмарними»: замість З мусить бути С
C. Так, помилка в слові «превелебний»: приставка пре- означає збільшену міру ознаки: священик що, надто велебний?
D. Усе правильно, можна засинати зі спокійною душею

Відпочивати дійсно можна, лишилося тільки розібратися з тим, що до чого. (Отже, тепер у Вас нема жодного шансу забути правопис слова «священик»).

A. З «прізвищем» та «прірвою» все добре: вони входять до елітного клану небагатьох українських слів, що пишуться з приставкою прі-. Крім згаданих є ще прізвисько та прірвистий.
B. У префіксах роз-, без-, від-, над-, під-, між- кінцевий приголосний (це ті, що З та Д) не оглушуються (не перетворюються на С та Т), навіть коли корінь слова починається з глухого звуку. РоЗКрутити, череЗПлічник, беЗХмарний.
C. А з підступним префіксом пре- справа така: він дійсно майже збігається за значенням зі словом «дуже», але є кілька веселих винятків: презирливий, презирство, преосвященний, престол, преподобний, превелебний. Запам’ятовуємо їх, аби знати як звернутися до священика (Ваше улюблене слово на сьогодні), якщо бідолаха раптово шубовсне в гірське озеро.

На цьому все, можна сміливо засинати з чистим правописним сумлінням: підступні питання подолано.

*****

Хочете ще трішки повчитися? Перегляньте попередню статтю Аліни про правопис.

Якщо Ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту, натисніть Ctrl+Enter і запропонуйте свій варіант.

Інші статті за темою

Фонетика й вимова Про українську мову кажуть, що вона евфонічна, тобто милозвучна, приємна на слух. Але милозвучність нашої мови створюється багатьма компонентами, вона...
Українська лайка Кажуть, що інтелігентну людину можна впізнати тоді, коли вона вдарить себе молотком по пальцю. Тоді ж, мабуть, можна впізнати і справжнього українця: ...
“Приймати до уваги чи брати до уваги?”... Нормативними в нашому мовленні є вислови брати участь, брати до уваги, брати до відома, брати до серця. Наприклад: “- Марійко,— звернувся ласкаво Васи...
О НАЗВО ВТРАЧЕНА, ЯВИСЯ! Чи виникали у Вас коли труднощі в написанні власних назв? О, напевно! Чи з великої, чи з малої літери писати оте "лондонський" чи "шевченківський", і ...

Відповідь “5 ПІДСТУПНИХ ПИТАНЬ З ПРАВОПИСУ”

  1. Лілея сказав:

    Ваша стаття прочитана на одному подиху, дякую!..

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *