Суржик vs фразеологізми, чи народня мовотворчість

Українська мова – образна, бо в ній нерідко замість сказати про щось прямо висловлюють свою думку описово. От набридне комусь увесь час казати «п’є горілку», та він візьме і ляпне «лиже скляного бога». Ну й справді, як так вже дуже до тієї пляшки припадають, то, мабуть, вона як бог для них. Чи от, скажімо, хоче хтось поскаржитись, що якась людина потайки чинить йому капості, та й згадає, що ще собаки так, – пропустять тебе й не гавкнуть, а потім – хап за п’яту! то й скаже, що та людина його «кусає за п’яти». А комусь це сподобається, він це підхопить, а потім те перейме третій, десятий, сотий, – то й увіходить той вислів у мову як фразеологізм.

А що ж у нас відбувається з українською ниньки? Наша мовотворчість посунулася кудись не туди: ми, замість вигадувати якісь цікаві óбрази, тягнемо в нашу мову російські слова, обтесуючи їх під свою вимову. А чи воно того варте? Порівняймо! Ми вирішили зібрати для Вас поширені суржикові фрази і «перекласти» їх нашою рідною, живою та образною українською мовою. Сьогодні ми запропонуємо Вам першу таку добірку:

Суржик та українські фразеологізми, чи народня творчість

(“Переклад”, звісно, не є повністю тотожним (бо така специфіка перекладу, що в нім часто слова та фрази залежать від контексту!), але найчастіше ці суржикові вислови можна замінити на саме такі фразеологізми.)

Як на мене, то й порівнювати якось ніяково, це питання більше риторичне. Але чому ж цей осоружний суржик такий живучий? Бо він живий! Не вигаданий кабінетними фахівцями, а дібраний на рівні підсвідомості в живому мовленні; ним зручно говорити, бо не треба згадувати правильні слова, як що сказати – вони самі виринають десь із глибини нашого мозку. Хтось, може, й хотів би розмовляти справжньою українською, та говорити – це не писати, тут не почекаєш, не позгадуєш, словника не погортаєш і не поґуґлиш. На язик готове зіскочити те, що найчастіше чуєш або бачиш: російська або книжна українська, бо жива забулася вже навіть не в першому поколінні. А що книжна не дуже лягає на язик (чи надто офіційна задля неформальної розмови, чи врочиста, чи задовга, чи беземоційна, а подекуди й прісна), то часто свідомо чи несвідомо перевага надається обтесаним під українську російським словам. Лиш ті, хто читає або слухає багато художньої літератури доброю українською, чи пам’ятає, як ще говорили старші покоління, має ще одне джерело лексики – живу українську мову, і може вкидати в розмову слова та фрази саме з неї. Власне, про живу мову ми вже говорили, але зараз хочеться зосередитися саме на образності та фразеологізмах.

Отож, панове-браття, не хочеться мені думати, що наша народня творчість згасла і все, на що ми здатні – то лише перекручувати чужі слова. То як бажаєте сказати щось цікаве, але не можете підібрати в пам’яті потрібне, вигадуйте! Продовжуйте цю природню лінію розвитку нашої мови. Я от, наприклад, недавно почула цікавий щойно створений вислів, коли знайомий розповідав про свою суперечку з колегою. Щоб відмовитись від сумнівної пропозиції та натякнути, що слова варто дотримувати, він сказав йому напівжартома: «та ти ж знаєш, що тобі вірити – себе обманювати!». А ще раніше я чула інші цікаві вислови, які не знає жоден словник фразеологізмів чи художня література. Скажімо, як хтось починає говорити якусь нісенітницю, йому зазвичай кажуть «таке мелеш, що й купи не тримається». Це відомий вислів, та схоже такі розмови так моїх знайомих доймають, що вони вигадали ще два: «що до чого, а й це нічого!» та «сестра бабці рідний кум!», себто твоя балаканина така ж абсурдна, як абсурдні такі родинні зв’язки. Невідомо, де й коли це з’явилось, але таких висловів навіть Ґуґл не знає. Та хіба вони не варті того, щоб їх використовувати? Чи як хтось утне якусь дурницю, йому можуть сказати з досадою «а щоб тобі коти меду наносили!» Який то мед коти носять? (мене, до речі, в дитинстві це дуже цікавило), але вислів видався колоритним і тому пристав до язиків, хоча загалу він ще не відомий. Чи от, наприклад, «свисніть куме Ви, бо Ви дурніші!». Так кажуть, як хтось пропонує комусь зробити щось сумнівне, що сам робити не хоче, скажімо, смикнути отого собаку за хвоста.

А Ви знаєте якісь фразеологізми, невідомі широкому загалу? Розкажіть нам про них. Чи може й самі щось вигадали Ви, чи хтось із Ваших знайомих? Також назвіть нам відомі вислови, які самі використовуєте в розмовах, бо нам цікаве насамперед те, що й зараз живе в народі, а не лише скромно очікує на свого читача на сторінках книжок. Надсилайте нам фразеологізми або через приватні повідомлення на нашій сторінці у Фейсбуці, або через зворотній зв’язок на сайті. Найцікавіше ми об’єднаємо в таких добірках, як сьогоднішня, і опублікуємо (і вкажемо на Ваше авторство, як забажаєте).

Якщо Ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту, натисніть Ctrl+Enter і запропонуйте свій варіант.

Оцінок: 14

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *