Наш хіт-парад в їхніх літературах. Частина 1.

Українська мова – одна з наймелодійніших, українська нація – одна з найспівучіших, українська музична спадщина – одна з найбільших у світі. Ми все це добре знаємо, а от чи відомо вам, що українська пісня так чарувала іноземців, що вони описували її у своїй літературі? А окремі музичні твори навіть перекладались рідними мовами й ставали улюбленцями місцевої публіки. Про все це нам розповідає письменник і автор настільних ігор з Одеси Юрій Власішен.

*****

Український Книжно-музичний Топ-20. Які українські пісні співали герої Чехова, Мазоха, Бальзака, Меріме та Байрона…

Хіт групи KAZKA «Плакала» черговий раз нагадав, що популярність українських пісень була і є настільки велика, що вони легко проникали через державні кордони. І потрапляли на сторінки творів відомих іноземних письменників. У передмові до своєї народознавчої книги «Поетична Україна» («Poetische Ukraine») Фрідріх Боденштедт звертається до німецьких читачів: «Нехай же пахучі пісні, немов жадібні вітри, повівають в німецькі країни і розкажуть німцям, як діти України колись любили і боролися». Боденштедт так захопився був поетичною красою українських пісень, що працював і над перекладами української народної творчості на французьку мову.

То хай віють українські вітри! І не тільки для німецьких читачів.

На 20-му місці нашого музично-літературного хіт-параду – пісня «Віють вітри» у виконанні Варі Коваленко («Людина в футлярі» А.Чехова):

…Вона проспівала з почуттям «Віють вітри», потім ще романс, і ще, і всіх нас зачарувала, — всіх, навіть Бєликова. Він підсів до неї і сказав, солодко усміхаючись:
— Малоросійська мова своєю ніжністю і приємною звучністю нагадує старогрецьку.

№ 19пісня-прокляття «лукавій цариці» хору запорожців з поеми «Змій» польського письменника зі словацьким ім’ям. Так, мова про Юліуша Словацького:

Коли запорожці Дніпро залишали,
На Дон ідучи у вигнання, тужні
Там чулись пісні;
У піснях тих лунали
Лукавій цариці прокляття й погрози.
О хвиле блакитна!
В далекі ті дні
Ти чайки носила їх…
Ти бачила сльози.


Юліуш Словацький виріс на Волині, де чув дитиною підцерковні співи українських кобзарів й лірників і ніколи не забував їх:

Жебрацька ліро! Чув я й чую
Твій голос крізь ліси й діброви,
Для тебе тишину готую
В думках своїх, щоб знов почути…

18-те місце займає молодший лейтенант Тротта, герой знаменитого роману Йозефа Рота «Марш Радецького», який «знав лише початкові слова української пісні: «Ой наш цісар, цісарева».

Ми не знайшли записів цієї пісні, послухайте натомість казку Лірника Сашка «Як цісар злодієм став»:


Ще цікаво: герої романів Йозефа Рота «Марш Радецького» та «Гробівець капуцинів» на прізвище Тротта походили з села Сиполє у Словенії. У зв’язку з переведенням лейтенанта Карла Йозефа Тротти до Галичини Рот зауважив:

«Це була споріднена земля, батьківщина українських селян з їхніми жалісними гармошками (sic!) й незабутніми піснями, — це була північна сестра Словенії».

17-е місце нашого Топ-20 займає пісня «Їхав козак за Дунай» у виконанні тисяч і тисяч …німців:


У книзі про Шуберта «Situating Schubert: Early Nineteenth-century Flute Culture» (Pro Quest, 2007) автор Gretchen Rowe Clements з посиланням на документи описує бум, який виник в Європі в 30-х роках 19 ст., коли цю пісню насвистували, наспівували і бурмотіли на кожному розі (Accordingtoan 1830 reviewinthe AMA, there was a time when Schöne Minka was «whistled, hummed, and muttered one very street corner.») Автор пояснює, що німці називали цю надзвичайно популярну українську пісню по-своєму – «Schöne Minka» (Прекрасна Мінка) – оскільки німецький поет Крістоф Тідге (Christoph August Tiedge) поклав на цю українську мелодію свій вірш.

 

16-те місце розділили між собою жовнірські українсько-німецькі пісні. Мова не про збірку перекладів українських народних пісень «Поетична Україна» (1845) Фрідріха Боденштедта, а про англійця Джильса Флетчера, що був у 1588 році послом при московському дворі. У своїй праці «Про російську державу або спосіб правління російського царя» (котрого звичайно називають московським царем)» він пише про українців, яких він за тодішньою московською термінологією називає «черкасцями» чи «черкасами»:

«Винаймлених жовнірів у Московії з чужинців, яких називають німцями (!), у них тепер 4.300 осіб, іменно поляків, себто черкесців (підвладних полякам) коло 4 000, з яких 3.500 розміщено по твердинях».

Отже, на 4 300 «німецьких» жовнірів — 4.000 складали українці! Д. Флетчер додає, що:

«черкесці жиють на південно-західньому пограниччю Литви. Вони дуже гарні собою і шляхотні в поведінці… деякі з них підвладні польським королям і є христіянської віри».

Нам не вдалося знайти жовнірські пісні тих часів, тому запропонуємо Вам одну із сучасних:

 

Прийшов час до наших «французів»:

№15 – австрійський письменник єврейсько-українського походження (народився у Чорткові) Карл Еміль Францоз у своїй книзі «Ярмарковий день у Барнові» розповідає про старого сліпого співця, українського кобзаря, що його водить від ярмарку до ярмарку селянський хлопчик-поводир, і який співає під супровід кобзи українські народні думи (можливо, саме цього лірника описав і польський фольклорист, етнограф Оскар Кольберг, перебуваючи у наших краях у середині ХІХ ст., тобто тоді ж, коли у Чорткові підростав Карл Еміль).

Францоз писав, що:

«Що сильніший гніт, то сильніший спротив […] Малороси ніколи не забудуть, про що їм співав Шевченко і в чому полягає слава їхньої нації. Пригнічені поляками в Галичині, великоросами – в царській Росії, вони все-таки зберігають свою етнічну природу, свою народну поезію, свою літературу. Вони скоряються, але все-таки опираються, і воістину жоден ураган неспроможний коли-небудь змести їх з лиця землі.»

За своїм багатством і числом українські історичні пісні та думи можна порівняти хіба що з сербським героїчним епосом, вважає Францоз, однак в українських народних піснях яскравіше виражений ліричний елемент, і за даною ознакою український фольклор не має рівних серед інших народів світу.

«Кожен український селянин – це поет», – стверджував він і згадував декілька випадків, коли прості селяни Галичини і Буковини могли цілими днями наспівувати йому народних пісень, не повторюючись жодного разу. Слухаємо нон-стоп:

https://www.youtube.com/user/EasternUkrainian

 

14-е місце розділяють співочі герої творів ще двох (вже справжніх) французів: усім відомий Оноре де Бальзак у своєму «Листі про Київ» згадує про волинських селян, «які весело і безтурботно, з піснями, йшли в поля трудитися або поверталися додому».

Автор «Кармен» класик Проспер Меріме знав про Україну побільше земляка і колеги по перу. Його українознавчі праці («Українські козаки та їхні останні гетьмани», 1854 р. та «Богдан Хмельницький», 1863 р.) такою мірою привернули увагу французької громадськості до нашої Вітчизни, що в травні 1869 р. Сенат Імперії ухвалив рішення про впровадження в школах Франції курсу української історії!

Меріме дружив з Марко Вовчком і переклав її «Козачку» французькою мовою. Тож послухаємо «Козачку»!

 

№ 13 – і знову француз! «Я французький письменник, що пише російською мовою». Так сам про себе відгукувався Гайто Газданов. Треба ще додати: осетинського походження. У Газданова в повісті «Вечір у Клер» (Париж: Вид-во Я.Є. Поволоцького, 1930) співає солдат Филипенко:

Солдат Филипенко під час бою співав тихі українські пісні, намагався розмовляти з іншими й дивувався, коли чув у відповідь лайку: він не розумів ні нервового збудження, що охоплювало людей, ні їхнього страху.
– Ти не боїшся, Филипенку?- запитував його командир.
– А чого боятися? – здивовано казав Филипенко. – Страшно вночі на цвинтарі, оце справді страшно. А вдень не страшно.

Ми не знаємо, що співав мужній українець, але варто віддати пошану французам. Отже, «Два кольори» французькою – «Deux couleurs». Виконує Alexa Heinze.

 

№ 12 – це пісня, якої … не було. Про неї пише Аркадій Гайдар. Курсантом Київських військових курсів у 1919 р. Гайдар брав участь у придушенні українських повстань проти радянської влади. Згадки про це містяться у першому, майже автобіографічному творі «У дні поразок і перемог», написаному в 1923—1924 рр:

Гоголівська Україна. Добродушно-лінива. Парубки, танки́*, дівчата з дзвінкими піснями. Де вона? – Немає! Розбурхане життя кипить, немов у казані. Продірявлені кулями білі хати, неприбрані поля. А ночами небо грає відблисками далеких пожеж.

(Зате вже після перемоги совітів)

…Проходили загони з піснями…

Ну що ж, дамо слово… «першому совітському магнітофону» із піснею «Реве та стогне Дніпр широкий» (див. роман-антиутопію Михайла Веллера «Б. Вавилонська»):

СТАЛІН. Це нам доводить, Володимире Іллічу – зовсім не всі на Україні вимерли.
БРЕЖНЄВ. А чому мені нічого не подарували?..
КОЛЛОНТАЙ. А танці будуть, товариші? Пролетаріат-переможець повинен вміти веселитися!
МАГНІТОФОН (піонерським голосом). І особисто для вас, дорогий Микито Сергійовичу – українська народна пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»! (Лунає рок-н-рол. Вожді дивляться ошелешено.)
ГОРЬКИЙ. Це що?
КЕРЕНСЬКИЙ. Реве.
ЦАР. І стогне.
ХРУЩОВ (розгублено). Дніпр…
СТАЛІН. Добрий магнітофон. Микито. Заведи ще що-небудь.

На 11-му місці таки співочі (попри голодний післявоєнний час) українські селяни – на цей раз у мемуарах нобелівського лауреата Джона Стейнбека, який у 1947 році був в Києві і відвідав кілька навколишніх сіл (зокрема Шевченкове):

Інваліди, придатні до бодай якоїсь праці, отримали роботу й почувались потрібними, бо були залучені до колгоспного життя, тому невротиків серед них було мало. Вони не були сумними. Вони багато сміялися, жартували, співали…

Людей розділили на дві бригади й вони змагалися, хто збере більше овочів. Жінки йшли рядами по грядках, сміялися, співали й перегукувались.

… Ввечері ми пішли до клубу. Коли ми йшли повз озеро, неподалік від берега проплив човен, й ми почули цікаву музику. Грали на балалайці (sic!), маленькому барабані з тарілками й гармошці – оце й уся сільська танцювальна музика. Музики перепливли човном через озеро й вийшли коло клубу… Того вечора сцену підготували для невеличкої п’єси.
Коли спектакль скінчився, вони заспівали дві українські пісні…

Стейнбек політкоректно не вказує, які саме це були пісні. Цілком може бути, що і такі:

https://www.radiosvoboda.org/a/26707263.html

А про першу десятку нашого хіт-параду читайте у другій частині статті .

 

Якщо Ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту, натисніть Ctrl+Enter і запропонуйте свій варіант.

Інші статті за темою

Музика на експорт. Вісім українських гуртів, які р... І знову про нашу сучасну українську музику. Звісно, тут не йде мова про великий успіх та популярність національного масштабу - такого з нашими ще не т...
Україномовні фестивалі літа 2018 року... Ура, літо! Нарешті воно прийшло, і ми зможемо кудись гайнути відпочити. А якщо ще й побуваємо на якійсь цікавій події, це буде справді незабутня й пер...
Наш хіт-парад в їхніх літературах. Частина 2.... Український Книжно-музичний Топ-20. Які українські пісні співали герої Чехова, Мазоха, Бальзака, Меріме та Байрона… Ну от ми і дійшли до «екватору»...
Хто ж таки їхав із Дону додому? Оригінальна версія... Де в Україні не співають пісень? Не знайдено такого місця. І в співучого нашого народу особлива тема – козацтво, відоме своєю сміливістю, мужністю, ли...

Відповідь “Наш хіт-парад в їхніх літературах. Частина 1.”

  1. Живи українською сказав:

    Ми отримали таке повідомлення (без зворотньої адреси, тому доводиться відповідати тут): “Ви подаєте в пісні української поетеси Надії Галковської (Чернігів) “Козачка” як автора Марко Вовчок. Я була свідком, коли створювалася ця пісня. Це був 1991 рік. А слова були трохи раніше, але НЕ на стільки. Автором музики є чернігівський композитор Микола Збарацький. Прохання перевіряти інформацію дуже ретельно! Бо дуже хочеться, щоб цей ресурс НЕ поширював НЕправдиву інформацію. Хотіла поширити статтю, поки не побачила цю інформацію. Вибачте.”

    Шановна пані! Дякуємо, що Ви назвали нам авторів пісні. Однак у статті ж не сказано, що Марко Вовчок є авторкою цієї пісні. Хто хоч трохи ознайомлений з її творчістю, той знає, що вона віршів не писала взагалі, а її “Козачка” є оповіданням. Автор статті не всюди дає саме ті пісні, які згадуються у творах – інколи він підбирає щось співзвучне згаданому в тексті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *