Питома українська лексика

Чи добре Ви знаєте напівзабуту питому українську лексику? Пройдіть тест із 20 запитань і перевірте!

 

Отже, як раніше називали:

 

Схил (гори, насипу, яру) = ?

 

Як відомо, мова не є чимось застиглим, вона живе і розвивається, пристосовуючись до нових умов життя. Якісь слова з неї зникають, натомість з’являються нові. Але чи всі зміни – це розвиток та благо? Звісно що ні. Якщо щось виходить з ужитку через застарілість (скажімо, предмети одягу, прилади чи інструменти), то разом з ними зникають і їхні назви, поступаючись іншим, адже для нових речей потрібні й нові назви. Нові слова з’являються також, коли виникають якісь нові явища, способи розуміти чи бачити якусь частину життя. Це природньо і це правильно.

А от як мову намагаються знищити, спершу оголошуючи говіркою іншої мови, а потім штучно до цієї мови наближають, викидаючи її питому чи давню лексику й заміняючи на близьку до тієї іншої мови? Водночас часто не зважаючи на її закони мелодійності і традиційні форми словотворення? Зокрема, про це розповідає Святослав Караванський у своїй книжці “Секрети української мови”. Звісно що це не просто неправильно, це є злочином стосовно мови.

Бувають також і неоднозначні зміни. Скажімо, в нашій мові давно існують слова, що називають якісь предмети чи описують якісь явища. Аж раптом з іншої мови до нас приходить щось дуже схоже, що суттєво не відрізняється від нашого, а лише має невеличкі значеннєві відмінності. Чи варто втягувати в нашу мову ще й ці нові слова, а чи навіть вигадувати їм заміну, чи доста завше заміняти лише на своє? Також буває, що для якихось нових предметів чи явищ вигадують свої відповідники, але ці слова залишаються лише у книжній мові, а в живу ніяк не втягуються – от язик не повертається їх казати і все! І люди продовжують використовувати запозичені слова. І річ не тільки у звичці, а й у тому, що далеко не все штучно створене є природнім для живого мовлення (ми про це говорили докладніше у статті Жива мова).

Насправді це дуже цікава тема, про це можна говорити дуже довго й написати безліч статей, проте сьогодні ми звернемося лише до однієї групи слів, яка з якоїсь незрозумілої причини вийшла (чи була зумисне вилучена) з ужитку. Її можна назвати питомою українською лексикою, бо майже всі слова, які ми Вам запропонуємо – слов’янського походження, і лише деякі – неясного, але в усякому разі давніші за нинішні іноземні замінники. Усі ці речі та явища не зникли з нашого життя, вони вписуються в мелодику нашої мови та відповідають законам українського словотворення. Якісь із них кращі за нинішні відповідники, інші семантично ширші (тобто можуть означати ще якісь речі) чи вужчі, а ще якісь можуть вживатись як синоніми, збагачуючи наше мовлення. А деякі взагалі не мають відповідників у нинішній мові! А от чи повернуться вони до вжитку, залежатиме від нас із Вами. Як припаде що до душі, беріть і використовуйте!

А яку напівзабуту питому українську лексику знаєте Ви? Розкажіть нам про неї! Називайте в коментарях, надсилайте в листах чи через повідомлення у Фейсбуці.

Якщо Ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту, натисніть Ctrl+Enter і запропонуйте свій варіант.

Оцінок: 9

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *